ЗДО №5 "ЗОЛОТИЙ КЛЮЧИК": Тренінг "Діти

Мета: Сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.

Завдання:

Урізноманітнювати форми роботи з батьками;
Сприяти критичному осмисленню стійких стереотипних установок у сімейному вихованні;
Залучати батьків до співпраці з ДНЗ;
Розширити і збагатити знання щодо ролі емоційної сфери у становленні особистості дитини та відпрацьовувати навички емпатійного реагування на дитячу поведінку;
Розвивати вміння будувати діалогічну взаємодію при вирішенні проблемних ситуацій:
Виховувати педагогічну компетентність батьків.

Матеріали: олівці, папір, картки із завданнями.

На дошці вислови видатних людей:

Дитина найбільше потребує вашої любові як раз тоді, коли найменше її заслуговує. (Ерма Бомбек)

«Хоч би яка у вас відповідальна і складна творча робота була на виробництві, знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота – виховання людини»
В.Сухомлинський

«Дитина – рентгенівський знімок сім’ї»

А.Макаренко

«Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших»
Б.Пастернак

Зміст тренінгу

(Ведуча вітає учасників, представляє себе, як тренера сьогоднішнього тренінгу.)
Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї. «Всі ми родом з дитинства», «Все – і хороше, і погане – людина одержує в сім’ї». Ці педагогічні вислови відомі, напевне, всім. Відтак, зрозуміло, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання, не слід очікувати серйозних успіхів у сфері становлення повноцінної особистості: самостійної, відповідальної, упевненої у собі, ініціативної, творчої, з чіткими моральними настановами. Ми спробуємо з вами сьогодні знайти правильний шлях у спілкуванні з дітьми.

Вправа на знайомство «Вітаю Вас»

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.

Хід проведення

Тренер пропонує підводитися тих людей які вважають, що це стосується їх:

встаньте ті, у кого чорне волосся;
встаньте ті, хто має гарну посмішку;
встаньте ті, хто має доньку;
встаньте ті, хто має сина;
встаньте ті, хто вважає себе гарною матір’ю
встаньте ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм, і хоче отримати безліч
позитивних вражень і корисних порад.

Привітайте один одного оплесками.

Правила роботи в групі

Мета: обґрунтувати необхідність вироблення та дотримання в групі певних правил спільної роботи.
Хід проведення:

Пропоную учасникам створити умови, щоб кожен почувався зручно і робота в групі була ефективною. Для ефективного спілкування в умовах тренінгу запропонуйте принципи:

«Тут і тепер» – розмова про те, що відбувається в групі в кожен конкретний момент;
відкриті новим враженням;
приймаємо іншого, як себе;
нікого не критикуємо;
бути чесним із самим собою;
підтримуємо один одного;
не обговорюємо поза групою те, що відбувається в ній.

Вправа «П’ять найважливіших подій у моєму житті»

Наше життя складається з подій радісних та сумних, важливих і не дуже. Я пропоную вам пригадати і назвати п’ять значущих подій у вашому житті.

Дякую, ви назвали багато різних подій, це й перше кохання, і закінчення інституту, і весілля, але у кожній родині найважливіша подія – народження дитини.

Ми розуміємо Василя Сухомлинського, який писав: «Дитина – моє друге серце, моє друге єство».

Вправа «Правила для дитини»

Мета: встановлення правил для дитини.

Спілкування з дитиною постійно обмежується вказівками та заборонами. Звичайно, є багато ситуацій, коли батьки змушені встановлювати певні обмеження для своїх дітей. Особливо якщо діти маленькі, і їхні дії можуть зашкодити здоров’ю та життю. Давайте спробуємо замінити обмеження та заборони на правила поведінки.

Поділимося на групи. Кожна група має подумати і написати правила для дитини, не вживаючи слова «НЕ». Наприклад: «Не поспішай під час їжі / Будемо їсти повільно», «Не кричи так голосно / Будемо розмовляти тихіше».

Обговорення:
Щоб зберегти мир у родині й не провокувати конфліктів із дітьми, необхідно дотримуватися певних правил. (10 хв.)

Спілкування з дитиною відбувається з різними інтонаціями і завдяки наступній вправі спробуємо зробити висновок, як краще спілкуватися з дитиною.

Тренувальна вправа "Як звертатися до дитини"

Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.
Матеріали: картки з фразами

Хід проведення:

Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі «правильних» і «неправильних» звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

1.А) Говорите з жахом: «Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча справа!»

Б) Говорите спокійно та доброзичливо: «О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак...»

2. А) Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете: «Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти порвеш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди грайся!»

Б) Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: «Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані».

3. А) Кричите: «Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!»

Б) Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: «Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!»

4. А) Говорите жалісливим тоном: «Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!»

Б) Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: «Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб осягнути це! Я чекаю рішучих змін у навчанні!»

5. А ) Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: «Перестань боятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!»

Б) Говорите спокійним голосом із розумінням: «Ти боїшся...? Ти напевно трохи засоромилась...? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів... Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся...»

Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.

Визначаємо стратегію батьківського виховання за допомогою анкетування.
Через прискорений темп сучасного життя батьки іноді не помічають, що один і той самий вчинок дитини оцінюють по-різному. Відповідно дитині складно зрозуміти, чому за одну і ту саму дію її можуть як насварити, так і похвалити. Як бути послідовним під час спілкування з дитиною? Яку стратегію виховання обрати?

Тому ми провели анкетування серед батьків, щоб визначити, наскільки батьки послідовні у спілкуванні з дитиною.

Із 18 опитаних 14 батьків дотримуються стратегії «Пароплав». Цей стиль характеризується тим, що батьки намагаються дотримуватися певного стилю у вихованні сина (доньки), прагнуть бути гнучкими, підлаштовуватися до змін навколишнього середовища. Водночас дитина вчиться самостійно приймати рішення, бо не боїться почути від них жорстку критику. Однак у деяких ситуаціях батькам варто бути суворішими. Це дасть можливість (і дорослим, і дитині) зберегти дорогоцінний час для спілкування та ігор – замість того, щоб витрачати його на багатослівні диспути.

Четверо батьків користуються стилем «Трамвай». Це коли батьки прагнуть привчити дитину до порядку, тому вимагають від неї дотримуватися обов’язкових правил. Це дає їй змогу стати зібраною і відповідальною, визначити свої життєві орієнтири. Однак такий ретельний контроль потребує від дорослих неабияких зусиль, тоді як більшість повсякденних ситуацій мають лише одне правильне рішення. Дайте дитині змогу бути більш самостійною. Нехай тепло та довіра між вами будуть важливішими за дисципліну.

Стратегія «Повітряна кулька». Здебільшого вимоги до дитини залежать від настрою батьків або від взаємин із домочадцями. Протиріччя між ними дають їй змогу обрати зручний стиль поведінки. Однак відсутність чітких вимог поглиблює хвилювання дитини, адже їй складно спрогнозувати, хвалитимуть її чи сваритимуть. Щоб дитина краще розуміла, чому дорослі так поводяться, варто пояснити, чому чинять саме так. Окрім того, батькам треба вчитися контролювати свої емоції.

Також ми досліджували рівень імпульсивності наших діток за допомогою методики «Визначення імпульсивності» (Г. Лаврентьєва, Т. Титаренко).

Що таке імпульсивність? Це особливість поведінки людини, яка полягає у схильності діяти за першим спонуканням. Імпульсивна людина ніколи не обдумує свої вчинки, не стримує емоції, не контролює поведінку, не враховує інтереси людей, які її оточують.

На відміну від дорослих усі дошкільники імпульсивні, але рівень імпульсивності різний. Імпульсивність як індивідуальна особливість залежить від вроджених властивостей нервової системи і фіксується з початку другого року життя дитини.

Опрацювавши дані, отримали такі результати:

Високий рівень: 4 дітей; вище середнього: 2; середній рівень: 4; нижче середнього: 3;

низький рівень: 10.

Імпульсивність, властива дошкільному віку, пов’язана з недостатньою зрілістю нервової системи. Але виражатися вона може по-різному. Одні діти надзвичайно імпульсивні в новій обстановці при надмірній кількості подразників, інші схильні до «зривів» при виконанні монотонної й одноманітної роботи, коли, навпаки, подразників бракує. Треті стають особливо нетерплячими, коли хворіють. Найкраще, спілкуючись з імпульсивною дитиною, заохочувати її в усіх випадках, коли вона намагається стримуватися, втриматися від спокуси, коли робить якнайменші спроби почекати, потерпіти, висловлює бажання зупинитись, запобігти зривові. Нехай це будуть навіть рідкісні, нецілеві паростки саморегуляції. Але їх обов’язково потрібно помічати і закріплювати. Частіше звертайтеся до ігор, в яких дитині легше себе опанувати. Варто навчити дитину прийомів саморозслаблення та відволікатися від спокус. Виховуйте в неї почуття відповідальності, вміння довести задумане до кінця. Для цього можна вести «Щоденник досягнень».

Постійні, відповідні віку доручення розвивають у дитини бажання переступити через дрібні образи й непорозуміння заради якнайшвидшого досягнення мети. На прикладі популярних мультиплікаційних персонажів можна вчити дітей саморегуляції, приміром уміння переключатися з власних проблем на потреби інших.

Дуже важливо, щоб уся родинна атмосфера, щоденний вплив сім’ї були спрямовані до тієї ж мети, що й виховання у садочку. Єдина спрямованість виховання у сім’ї та ДНЗ, єдність поставлених до дитини вимог сприяють успішному розв’язанню спільних завдань виховання нашого майбутнього.

Вправа «Три важливі слова»

Кожній команді пропонується зашифрувати в малюнках слова: «любов», «турбота», «доброта». Команди презентують свої малюнки, інші учасники відгадують зашифроване слово.

Міні-лекція «Три шляхи у вихованні».

Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.

Матеріали: текст лекції.

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Пропоную послухати коротку характеристику цих шляхів і зробити можливі наслідки для дитини, для батьків, для родини.

ВЛАДА. Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене”

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками.

ПОСТУПЛИВІСТЬ. На цьому шляху батьки заради «святого спокою» поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо «самолюбивої, сповненої бажань і претензій» дитини.

Дитина почувається у виграші – «Я перемогла». Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: «Всі повинні мені підкорятися», «Найважливіші мої почуття і потреби», «Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою». Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються «слабкими», а дитина «сильною». У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям.

ДІАЛОГ. На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати «ні», коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: «Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз».

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину.

Загальний висновок: Ефективний шлях у вихованні – це діалог.

Вправа «Я мрію, що моя дитина…»

На промінчиках сонечка потрібно написати продовження речення «Я мрію, що моя дитина…». Після презентації кожного побажання, психолог прикріплює сонечка на символічне небо мрій.

А хто може здійснити ваші мрії? Ви. Саме ви допоможете дитині стати хорошою людиною. Для цього потрібно запасатися терпінням, наполегливістю, працьовитістю. Надавати дитині позитивний приклад. Адже дитина – це ваше віддзеркалення. І головне, потрібно все це робити з основним помічником – вашою любов’ю.

Історія для натхнення

Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі

батьківства на ціннісно-емоційному рівні.

Хід проведення:

Тренер розповідає історію для натхнення:

«Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син».

Тату, можна в тебе щось спитати?

Звичайно, що сталося?

Тату, а яка в тебе зарплатня?

Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?

Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

Ну, взагалі, 50. А що?

Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.

Тату, ти можеш мені позичити 30?

Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.

А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: «Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?»

Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: «Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей».

Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.

Ти не спиш, синку, - запитав батько.

Ні, тату, - відповів хлопчик.

Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.

Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. - Тату, тут рівно 50. Можна я куплю годину твого часу? Будь-ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами».

Я дякую Вам, я впевнена що після сьогоднішньої зустрічі останні слова ніколи не промовить ваша дитина.

Рефлексія:
Чи сподобалося тренінгове заняття?

Що давалося виконувати легко?

В чому виникали труднощі?

Які емоції від тренінгу?