Правова сторінка

«Діти не майбутні особи; вони вже особи. Діти – істоти, в душах яких відкриваємо зародок всіх думок і відчуттів, які хвилюють нас, і підростанням цих зародків треба керувати з ніжністю». 
(Януш Корчак)


Проблема прав дітей — одна з найактуальніших про­блем нашого суспільства, але рівень правової культури та знань дітей про свої права й обов'язки доволі низь­кий.

Важливість розв'язання проблеми прав дітей зумовлена тим, що реалізація прав дитини є чи не найосновнішою умовою фізичного та психічного благополуччя дитини, її розвитку.

Висування теми прав дитини на передній план політичного, педагогічного й соціального життя зумов­лено кількома причинами:
  • по-перше — рух українського суспільства до від­критого європейського суспільства;
  • по-друге — сучасне становище дітей в Україні за статистичними даними. Дитинство в нашій країні у кризовому стані усвідомлюється як проблема, що потребує якнайшвидшого розв'язання;
  • по-третє — зміна у суспільстві ставлення до дітей, культури дитинства, до внутрішнього світу дитини, її інтересів, запитів, побажань.

Правове виховання, порівняно з іншими напряма­ми виховання, має свою специфіку. Воно визначаєть­ся передусім соціально-правовим статусом дитини в нашому суспільстві. Діти перебувають у матеріальній залежності від батьків чи опікунів, їхні самостійність і активність у діяльності корегуються дорослими, у них недостатній обсяг правових знань і досвід пра­вових відносин, вони мають засвоювати правові знан­ня, які регулюють їх життя, і ті правові норми, якими їм доведеться керуватися у своєму майбутньому житті.


Успіх правового виховання значною мірою зале­жить від того, наскільки виховна робота активізує внутрішні можливості самої дитини. Основною метою діяльності педагогічного колективу слід вважати до­сягнення такого рівня розвитку правової свідомості особистості, коли контроль з боку педагога за її поведінкою замінюється самоконтролем, а вдоско­налення морально-правової сфери свідомості стає функцією самої особистості.

Завдання, які стоять перед педагогами по правовому вихованню дітей:
  • Виховувати в кожній дитині відчуття самоповаги, значущості, упевненості в собі.
  • Виховувати у дітей кращі людські якості: чесність, добро, ощадливість.
  • Формувати різницю між добром і злом.
  • Формувати уяву про сім'ю, родичів, предків. Берегти честь сім'ї, її традиції. Виховувати любов до рідного краю.
  • Розширювати знання і прививати повагу до праці дорослих, дбайливо відноситися до результатів праці.
  • Виробляти у дітей навики ефективного спілкування із старшими, однолітками.
Мету правового виховання можна вважати досяг­нутою, якщо дитина набула здатності самостійно уп­равляти своєю поведінкою.

Народна мудрість стверджує: «Не навчайте дитину так, як навчали вас, бо вона народилася в інший час». Сьогодні навчання і виховання — це доброзичлива, творча взаємодія вихователя і дитини. Це діалог двох рівних партнерів з відсутністю страху, з розкутістю, радістю спілкування. Діалог між дітьми і педагогами — домінуюча форма спілкування (дорослий не озброює, не передає, не повчає, а організовує, стимулює, спів­працює з дитиною).

Спокійні звертання, слова-заохочення позитивно впливають на будь-яку діяльність кожної дитини. Такий підхід до роботи з дошкільнятами — один із кроків до реальної гуманізації і демократизації національ­ної освіти сьогодні. Педагог має визнавати рівність у спілкуванні, визнавати і поважати права дитини на свої думки і погляди, відмовлятися від домінування та насильства, вміти поставити себе на її місце, спів­працювати з нею на засадах партнерства. Це викли­кає у вихованця позитивне ставлення до вихователя, відкритість до сприйняття людських цінностей — щи­рості, доброти, справедливості, милосердя.

Окремо розглядається стаття про освіту, де зазна­чено, що освіта дитини має бути спрямована:
  • на розвиток особистості, розумових, фізичних та творчих здібностей у їх  як найповнішому обсязі;
  • на виховання поваги до прав людини та ос­новних свобод, а також до принципів, проголошених у Статуті ООН;
  • до національних цінностей країни, в якій живе дитина;
  • на підготовку до свідомого життя у вільному су­спільстві чоловіків і жінок в умовах дружби між усіма народами, етнічними та релігійними групами, а також особами з-поміж корінного населення;
  • на виховання поваги до природного довкілля. Сьогодні педагог — основна особа, яка проводить просвітницьку, діагностичну та корекційну роботу з дітьми. Його думка для дітей часто є більш автори­тетною, ніж думка батьків.
У роботі з правового виховання дошкільників вар­то зважати на морально-психологічні особливості ді­тей. У дошкільному віці діти дуже вразливі, емоцій­ні. У зв'язку з цим виховна робота з ними базується на використанні моральних установок, переваг чут­тєвого сприймання дитиною життєвих стосунків. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснювати дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, заздрощів.

Водночас у доступній формі потрібно давати дітям елементарні уявлення про правила праці й поведінки в дитячому садку, вдома, на вулиці, пояснювати роль людей, які охороняють порядок у місті, селі, прищеп­лювати повагу до цих людей. Діти тоді прагнуть до­тримуватися цих правил, у них формується уявлення про свою відповідальність.

Пам’ятка батькам
Всі люди на Землі мають рівні права та свободу! Це    закріплено   Декларацією   Прав   Людини,    що    прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н у 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права. Права   дитини   закріплені   Конвенцією Про Права Дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 році.

Кожна дитина має право:
  • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
  • на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
  • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або опікунів;
  • на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження чи покарання;
  • на захист від сексуальних домагань;
  • на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
  • на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
  • на свободу думки, совісті, віросповідання;
  • на   особисте   життя,    на   недоторканість   житла,   таємницю кореспонденції.

Права дитини порушуються:
  • коли не забезпечена безпека її життя і здоров'я;
  • коли її потреби ігноруються;
  • коли по відношенню до дитини є випадки насилля або приниження;
  • коли порушується недоторканість дитини;
  • коли дитину ізолюють;
  • коли дитину залякують;
  • коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для неї рішення;
  • коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;
  • коли її використовують і нею маніпулюють;
  • коли її особисті речі не є недоторканими.

 ПАМ'ЯТАЙТЕ!
Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність. Не бійтеся допомогти і захистити свою дитину!

Десять НЕ МОЖНА Сухомлинського:
  • Не можна байдикувати, коли всі працюють;
  • Не можна сміятися над старістю;
  • Не можна вступати в суперечку з дорослими;
  • Не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає якоїсь речі;
  • Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не може дати тобі;
  • Не можна робити те, що засуджують старші;
  • Не можна залишати літню людину самотньою, якщо в неї немає нікого, крім тебе;
  • Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих;
  • Не можна сидіти обідати, не запросивши старшого;
  • Не можна чекати, доки з тобою привітається старший, ти повинен привітатися першим.

Підписатися на: Дописи (Atom)