Організація прогулянки в ЗДО

 

Організація прогулянки в ЗДО

(Молодша група)

 Підготувала: О.В. Жуковська

Прогулянки на свіжому повітрі – одне з головних задоволень в житті малюка, важлива умова для здоров’я дітей. Перебування дітей на свіжому повітрі має велике значення для фізичного розвитку дошкільника. Прогулянка є першим і найбільш доступним засобом загартовування дитячого організму. Вона сприяє підвищенню його витривалості і стійкості до несприятливих впливів зовнішнього середовища , особливо до простудних захворювань. На прогулянці діти грають, багато рухаються. Рухи підсилюють обмін речовин, кровообіг, газообмін, покращують апетит. Діти навчаються долати різні перешкоди, стають більш рухливими, спритними, сміливими, витривалими. У них виробляються рухові вміння та навички, зміцнюється м’язова система, підвищується життєвий тонус. Прогулянка сприяє розумовому розвитку, так як діти отримують багато нових вражень і знань про навколишній світ

Основне завдання вихователя при проведенні прогулянок полягає в забезпеченні активної, змістовної, різноманітною та цікавою для вихованців діяльності. При цьому необхідно рівномірно чергувати спокійну і рухову діяльності, розподіляти фізичне навантаження під час прогулянки. Для того, щоб прогулянки були різноманітними і цікавими для дітей, вихователі щодня планують їх зміст, включаючи освітню складову і самостійну діяльність дошкільнят.

Самостійна і спільна діяльність з однолітками передбачає наявність різноманітного ігрового матеріалу та інвентарю. Сучасні вимоги до оновлення освітнього процесу припускають забезпечення максимальної різноманітності прогулянок за змістом і організацією. У методичній літературі вихователі можуть знайти чимало підказок, які допоможуть організувати цікаві прогулянки з дітьми. Обов’язковими складовими тематичних прогулянок самих різних видів є спільна діяльність дорослого з дітьми, спільна діяльність з однолітками і самостійна діяльність дитини. Спільна діяльність дорослого з дітьми в ході прогулянки проявляється особливо яскраво, здійснюється тісне спілкування між ними у всіх видах діяльності. Для дитини освітній процес має сенс, якщо він будується в виді діяльності. Тому освітня складова прогулянки пов’язана з будь-яким з видів дитячої діяльності (ігровим, комунікативним, трудовим, руховим, пізнавально-дослідним, музично-художнім, продуктивним) без жорсткої її регламентації .

Провідною ігрової діяльності дитини, за допомогою якої він пізнає світ і органічно розвивається, на прогулянці відводиться особлива роль. Ігрові форми освіти можна використовувати при організації індивідуальної, підгрупової або фронтальної роботи з вихованцями. Рухова діяльність на прогулянці також об’єднується з ігровою, при цьому вихователь зобов’язаний регулювати навантаження, спостерігаючи за станом дітей.

Педагог планує прогулянку з урахуванням безлічі факторів: погодних умов, віку дітей, їх пізнавальних інтересів, наявного матеріалу, тематики попередньої освітньої діяльності. Також необхідно передбачити можливість оздоровчого ефекту у фізичному і психічному плані. Правильно організована прогулянка – це найбільш доступний засіб загартовування дитячого організму.

Не слід відмовлятися від традиційної форми проведення прогулянок, більше того, вони повинні займати більшу частину часу в практиці організації роботи з дітьми. Але поряд з цим фахівці та педагоги пропонують ще п’ять видів тематичних прогулянок: прогулянки – походи, розважальні прогулянки з персонажем, прогулянки – події, спортивні прогулянки, прогулянки – трудові акції

Належне місце на прогулянкам відводиться спостереженням в навколишньому.Спостереження у природі – складна пізнавальна діяльність дітей дошкільного віку

Сучасними дослідженнями  доведено, що спостереження за-роджуються у молодших дошкільників під час продуктивної діяльності. Дитина, граючись у пісочнику, ліпить пасочки. Одна з них розсипається, бо пісок взято з незволоженого місця, інша – тримається. Це зосереджує увагу дитини, примушує її думати над тим, як досягти успіху

Спостереження тісно пов'язані із словом. За допомогою слова повідомляється мета спостереження, вихователь керує розгляданням об'єктів природи, і досить часто у слові фіксується результат спостереження (бесіди, розповіді про те, що діти бачили).

     

Спостереження не розвивається спонтанно. Воно потребує керівництва з боку вихователя: навчання прийомам раціонального обстеження, порівняння, виділення істотних залежностей, підведення до узагальнень, формування ставлення до об'єктів природи.