Особливості формування пізнавальної мотивації
в дошкільному віці
Почну зі слів «Живи без рамок –ти не
фотографія»
"Дітей не треба
виховувати - з дітьми потрібно дружити".
Симон Соловейчик
Мотивація — це система
мотивів, яка визначає конкретні форми поведінки та види діяльності. Ця система
визначає, як дитина поводиться в тій чи іншій ситуації або діяльності.
Сучасні перетворення в нашому суспільстві
призвели до гострої потреби у компетентних громадянах. І, звісно, основу
формування ключових компетентностей особистості повинна закласти сучасна
освіта. Сьогодні ми повинні навчити дитину вчитися, планувати свою працю,
вчитися самостійно, самому шукати шляхи власного розвитку. Йдеться не про те,
щоб начинити дитини новими знаннями, а насамперед про розвиток навичок
самостійності навчання, здатності до самоорганізації й планування часу,
відповідальності, комунікабельності, уміння працювати в команді - якості, що
майже не розвинені у наших дітей.
Дошкільний вік - це період
інтенсивної та самостійної творчості, розвитку інтелектуальних та творчих
потенцій, якому притаманний високий рівень допитливості і емоційності, що
є однією з об’єктивних умов успішного навчання і виховання. Пізнавальні
інтереси стають одним із найважливіших мотивів, або стимулів, активно здобувати
нові знання, шукати в них відповіді на запитання, які завжди виникають у
процесі навчання. Важливим засобом підтримання пізнавального інтересу є вміння
вихователя під час викладу нового матеріалу здивувати дітей новими
фактами, збудити в них бажання дізнатися про нове, ще їм не відоме.
Одним з основних новоутворень дошкільного віку
є зміна мотивів поведінки, формування супідрядності мотивів, що надає загальну
спрямованість поведінці дитини. Всі мотиви вибудовуються у систему, і головні з
них починають домінувати над іншими. Внутрішня мотивація є однією з провідних умов
формування довільності — ще одного важливого новоутворення дошкільного віку,
без якого неможливе подальше навчання в школі.
На сучасному рівні педагогічної
науки вихователь не має права констатувати, що дитина не хоче вчитися,
необхідно перш за все з’ясувати причину небажання дитини відвідувати дитячий
садочок, бути активним на заняттях, під час гри у колективі. Перш за все
необхідно з’ясувати, які аспекти мотиваційної сфери у дитини не
сформовані і які психолого – педагогічні засоби впливу вихователь повинен
використовувати щоб сформувати у дошкільника мотивацію до пізнавальної
діяльності.
Попередні висновки щодо розвитку мотивації
пізнавальної діяльності як складової особистості дошкільника засвідчують
його ефективність за на-ступних умов:
1.Зміни позиції педагога у освітньо-виховному процесі.
Центральною фігурою в ньому має стати дитина. За висловом Г. Кравцова,
"дорослий повинен не лише навчати та виховувати, але й жити спільним з
дитиною життям, цікавим для всіх його учасників, і вже всередині цього життя
вирішувати педагогічні завдання".
2.Розширення уявлень педагогів про особливості процесу
мисленнєвої діяльності та формування інтелектуальної сфери дошкільника. На
сьогодні практика розвитку і функціонування мислення дитини приділяє основну
увагу розвиткові формально-логічної, аналітичної складових процесу. Проте
емоційно-мотиваційні компоненти визначають особистісне значення і ставлення
дитини до пізнаваних предметів, явищ, подій тощо і, відповідно, визначають
ефективність освітніх впливів.
3.Повноцінного спілкування, що є найголовнішою умовою
розвитку психіки та особистості дитини.
4.На першому місці мають стояти не навчально-освітні,
а розвивально-виховні цілі.
У взаємодії з дітьми дорослі повинні приділяти
особливу увагу саме особистісним аспектам пізнавального розвитку дітей, таким
як ініціативність, активність у пізнанні навколишнього світу, пізнавальні
емоції, позитивне переживання процесу пізнання та його результатів, впевненість
у підтримці з боку дорослого тощо. Оскільки саме особистісні характеристики пізнавальної
сфери дитини-дошкільника визначають якість опанування знань - їх стійкість,
усвідомленість, глибину, вміння використовувати отримані знання, встановлювати
зв'язки з уже наявними знаннями і попереднім досвідом.
Для мотивації пізнавальної діяльності
дошкільників актуальними залишаються поради:
-підтримувати рівний стиль стосунків між усіма
учасниками виховного процесу
-підбадьорювати дітей, коли вони стикатимуться з
труднощами;
-підтримувати позитивний зворотній зв’язок;
-піклуватися про різноманітність форм і методів
розвитку пізнавальної діяльності;
-привчати дітей до пізнавальної праці, розвивати
їх наполегливість, силу волі, цілеспрямованість;
-заохочувати виконання завдань підвищеної складності;
-формувати почуття
відповідальності, обов’язку; -учити висувати вимоги насамперед до самого
себе.
Одна з найефективніших форм мотивації
пізнавальної діяльності полягає в тому, щоб зміцнити впевненість дітей у
власних силах. Важливо навчити, як отримані знання використовувати. Тому, на перший план
виходить набуття навичок, освоєння певних особистісних технік, розвиток
здібностей діяти, використовуючи всі наявні ресурси. Потрібно формувати
мотивацію дітей до навчальної діяльності.
Втрата частиною дітей
мотивації до навчання, зацікавленості у результатах - камінь спотикання на
шляху до якісної освіти. У чому коріння цього явища? По-перше, невміння вчитися
й долати труднощі. По-друге, перевантаження навчальних програм (розум людини,
за влучним висловом Плутарха, не глек для рідини, а вогонь, який треба
запалити). По-третє, одноманітність навчального процесу. По-четверте,
обмеженість методів організації навчального процесу, авторитарність вихователів
і батьків. Отже, вихователю потрібно не примушувати дитину вчитися, а
заохочувати.
Головне завдання
вихователя - створити умови, що забезпечують дитині успіх у навчанні, відчуття
радості від того, що я "знаю", я "вмію". Нам не слід
забувати слова В. Сухомлинського:
"Є успіх, є бажання вчитися. Особливо важливо це на першому етапі
навчання - в дитячому садку, де дитина не вміє долати труднощі, де невдача
приносить справжнє горе".
Основними умовами
створення психологічного комфорту є:
• задоволення потреб дитини;
• створення позитивної атмосфери для досягнення спільних цілей;
• відчуття рівного серед рівних;
• сприймання вихователя як друга, порадника. Усе це допомагає дитині почуватися
комфортно, захищено. Тому слід із перших хвилин перебування дитини в групі
створити таку психологічну атмосферу, яка сприяє активній пізнавальній
діяльності дитини. Наприклад, у вранішні години ми визначаємо настрій, з яким
діти сьогодні прийшли у садок. Кожен новий день починати з ранкових зустрічей,
що налаштовують на позитивну доброзичливу атмосферу, серед них: " (діти
розповідають про добрі справи, які зробили вчора), "Приємне слово",
"Усмішка другові", Привітання, Атмосферу комфорту, впевненості в
собі. Після цього потрібно покращити настрій тим, хто цього потребує.
Якою б діяльністю не
займалися діти в садочку, незмінними залишаються наші турботи про створення
найсприятливіших умов для навчання, розвитку й виховання кожної дитини,
створення атмосфери психологічного комфорту. Це збагачує емоційне життя дітей,
створює піднесений настрій.У складних ситуаціях слід не вичитувати, а
підбадьорювати дітей, передбачаючи ситуацію успіху. При цьому користуватись
такими фразами:
• Я впевнена, що ти зробиш...
• Ось ця частина вийшла дуже добре...
• Я сподіваюся, що це неодмінно вийде...і т.д.
Ефективність виховання і
навчання визначається не обсягом знань, умінь, яких набула дитина, а мірою
участі самої дитини у процесі здобуття знань. Слід домагатись, щоб створена
ситуація успіху викликала радість навчатись у дитини, бажання працювати.
Отже, формування в дошкільників активно-пізнавального
ставлення до навколишньої дійсності, уміння успішно орієнтуватися у всьому
розмаїтті предметів і явищ, здатність довільно регулювати свою пізнавальну
діяльність — ось ті передумови, які забезпечують продуктивність мотивації
пізнавальної діяльності, визначають швидкість і легкість засвоєння нових знань
у дошкільників і здатність їхнього творчого використання в різноманітних
життєвих ситуаціях.
Шановні
колеги давайте МРІЯТИ. ПРАГНУТИ .ДОСЯГАТИ
